учителя зарубіжної літератури
Я, Гонтар Леся Ігорівна , вчитель
зарубіжної літератури Ремезівцівського
НВК ЗНЗ І-ІІІ ст. - ДНЗ
педагогічний стаж 24 роки, кваліфікаційна категорія «Спеціаліст першої категорії».
Література
- це один
із видів мистецтва,
що відтворює життя
у словесних образах. Її значення для
розвитку особистості неперевершене.
В слові таїться
найбільша енергія, що
відома на Землі, -
енергія людського духу. І завдяки слову ,
яке має стати
своєрідним містком між
мною і вами я
спробую передати свій досвід
роботи вчителя зарубіжної літератури
Моє кредо :«
Краще запалити свічку,
ніж нарікати на
темряву»
Принцип : «
Поганий вчитель подає
істину , хороший -
навчає її знаходити»
Девіз : «
Навчання - це
спілкування людини з людством»
«Художня література ніколи не
може всіх змінити в позитивну сторону, бо як би це було так, то було б
достатньо Біблії, але коли художнє слово падає в благодатний грунт ,він дає
надзвичайні, несподівані позитивні результати, розвиває в духовному
плані».
Розглядаючи будь-яку проблему, необхідно забезпечити можливість для
роздумів учнів, сумнівів, пошуків істини. Сьогодні світ стає все складнішим, що
вимагає вміння вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин. Для
демократичного суспільства вміння критично мислити є визначальним. Мислення –
це процес, викликаний потребами, мотивами, інтересами. Основні операції
мислення: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, асоціація, уява.
Працюючи
над проблемою «Розвиток критичного мислення учнів на уроках зарубіжної літератури», розглядаю виховання
особистості й навчальну діяльність школяра, як насичений творчими відкриттями
процес пізнання.
Критичне мислення – це уміння розглядати,
аналізувати, оцінювати явища, події, вчинки та характери героїв літературних
творів, узагалі тих чи інших осіб у житті; дає можливість пізнавати навколишній
світ, орієнтуватися в ситуаціях ставити цілі й знаходити шляхи їх досягнення.
Щоб навчити учнів мислити
критично, треба, щоб учитель усвідомив необхідність активної участі учнів у
процесі навчання і створив творчу атмосферу, яка сприятиме активному залученню
учнів до процесу навчання. А для цього потрібно дозволити учням вільно
розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність . Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони говорять,
думають, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати:
„Я не згоден! Я думаю інакше!”, тоді вони зможуть повністю включитися в процес
критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.
Критичне мислення на перший
план висуває вміння:
- самостійно працювати над новим матеріалом, аналізувати факти, ідеї, формувати власну думку про них;
- розмірковувати над тим, яким шляхом здійснюється робота над новим
матеріалом, як нове знання долучається до того, що було вже відомим, і певним
чином змінює його (тобто рефлексувати, розмірковувати над процесом мислення);
- аргументовано пояснювати
свою позицію, враховуючи особливості ситуації спілкування, з повагою ставлячись
до поглядів інших людей;
- бачити зв’язок нової
інформації зі своїм життєвим досвідом, можливість використання її для
розв’язання життєвих проблем.
Вчитель повинен створити на
уроці відкрите середовище для глибокого розуміння учнями мети навчання та
вільного обміну думками, залучати клас до керованого дослідження,
використовуючи різні форми запитань, має розуміти цінність опитування учнів на
різних етапах, стимулювати критичне мислення, не вдаючись до принципу «єдиної
правильної відповіді».
Мій
творчий пошук спрямований на вдосконалення форм, методів, прийомів навчання, що
дає можливість досягти основної педагогічної мети – навчити учнів думати, аналізувати, пояснювати
причинно-наслідкові зв’язки, виявляти самостійність та ініціативу, а найголовніше
– критично мислити. Суть досвіду ґрунтується на ефективному поєднанні
різноманітних форм і методів включення учнів у пізнавальну діяльність на
основі:
-
опрацювання додаткової літератури;
-
відбору навчальної
інформації;
-
застосування
проблемного навчання
-
використання новітніх
технологій навчання.
-
удосконалення форм
та змісту викладання предмету;
-
впровадження
інтерактивних технологій;
-
використання
міжпредметних зв’язків;
-
виховання свідомої
особистості з громадянською позицією, готової до професійного самовизначення;
-
високої професійної
компетентності і наукового рівня викладання;
-
логічно вибудуваної
і глибоко продуманої структури уроків;
-
залучення учнів до
найвищих досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських духовних
цінностей;
-
виховання
естетичного смаку, високої загальної культури, вироблення імунітету проти
низькопробних явищ масової культури;
- проведення
різноманітних позакласних і позашкільних
заходів.
Вчитель-словесник
повинен так викладати літературні шедеври, щоб донести їх початкову глибінь,
наче вперше з ними знайомимось. Тоді й для учня кожен твір нашої класичної й
новітньої літератури стане відкриттям, важливим і щирим дарунком долі.
Працюючи в школі, ставлю перед собою
завдання: розвивати критичне й образне мислення, мову й уяву, пам’ять і увагу
учнів, формувати необхідні для життя філологічні вміння й навички.
У
формі невимушеної співбесіди прагну спонукати учнів до самостійності при
аналізі художнього твору (одноманітність в аналізі літературного твору вбиває
цікавинку, живу творчість і перетворює вчителя в чиновника від методики). Намагаюсь урізноманітнювати способи аналізу
художнього твору і не перетворювати навіть найкращу схему на трафарет.
Допомагаю учням пройнятися таємницею художнього твору, насолоджуватися його
місткістю. Тому закономірно, що перевагу останнім часом надаю розвитку критичного мислення на уроці та таким
видам або формам роботи, як різноманітні рольові ігри, “мозкова атака”,
пошукові види роботи. Залучаючи до процесу навчання усіх учнів
класу, будую урок на основі діалогу
(полілогу), забезпечуючи тим самим простір для осмислення школярами не тільки
свого, але й чужого досвіду, що надає можливість учневі самому моделювати
ситуацію в нових умовах; продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки
до адекватного розуміння суті художнього твору, але й мають колосальний
виховний ефект, роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і
засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.
На всіх етапах уроку використовую інтерактивні методи, які вдало
поєдную з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для
забезпечення «зони психологічного комфорту» (О.Пометун), а також для
запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до
навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння
інструментарієм інтерактивного навчання та враховуючи рівень навчальної
підготовки учнів.
Роботу в парах, у малих групах,
використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація»,
«Мікрофон», «Навчаючи - навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незакінчені
речення», різних варіантів дискусійного
навчання (дискусія, диспут, дебати) та вправ «Відстрочена увага», кубування, гронування, передбачення,
порушена послідовність, карусель, портфель оцінювання, кола Вена, щоденник
подвійних нотаток «Лови
помилку», «Своя опора», «Передай крейду», «Свої приклади», «Дружня порада»,
«Створи символ» вдало поєдную з
традиційними формами роботи та з творчою діяльністю нестандартного спрямування:
сенкан, «виступ у суді», інтерв'ю з письменником чи героєм, «створення» фільму,
вернісаж ілюстрацій до твору, вернісаж ідей, рольова гра, літературна гра та
ін.
Велике зацікавлення
старшокласників викликає застосування відносно нової в педагогічній практиці
форми отримання інформації - активної лекції (О.Пометун), яка, на відміну від
традиційної, створює умови для виникнення сумнівів і запитань у слухачів.
Методи «Керована лекція», «Лекція з паузами», «Лекція за участю учнів» вже у
ході слухання надають можливість учням робити власні висновки, вибірково
підходити до отриманої інформації, відчути себе головним суб'єктом навчання, а
вчителю - підтримувати зворотний зв'язок з учнями, фіксувати їхні ускладнення
та забезпечувати відповідну корекцію процесу засвоєння нового матеріалу.
Творчий учень – це особистість,
яка вміє висувати нові ідеї, зосереджувати думки на одних моментах, ігноруючи
інші, щоб звести розумовий процес до взаємозв’язку найпростіших його частин.
Будуючи свої уроки літератури, я насамперед:
Ø Передбачаю
розв’язання різноманітних завдань,
спрямовую учнів на пошукові види робіт: бесіду за проблемними запитаннями, усне
малювання, “мозковий штурм”, обговорення іншого фіналу твору. Наприклад, при
вивченні сонетів Шекспіра проводжу урок-дослідження, щоб розгадати таємниці
шекспірівських сонетів. Кому вони присвячені? Хто був адресатом цих маленьких
шедеврів? Чи мають сонети автобіографічний характер, а чи є результатом творчої
фантазії митця? Чому ці вірші довго не друкувалися і побачили світ без згоди
автора?
Клас ділиться на пошукові екіпажі і намагається розгадати
таємниці:
1.
Скажи мені, хто
твій друг.
2.
Хто ж вона – “смуглява леді”, котру Шекспір увічнив у своїх сонетах?
3. Хто ж він – ліричний герой сонетів?
Ø В кінці уроку часто проводжу бліц-опитування, де
дізнаюся, як діти сприйняли новий навчальний матеріал.
Ø Враховую вікові
особливості учнів і послідовно ускладнюю форми роботи.
Ø Учні молодших класів завжди більш активні на уроці і
кожен хоче висловити свою думку, деколи навіть
і хибну. Тому в молодших класах використовую такі види роботи як
“мозкова атака”, “мікрофон”, урок-гра, розв’язування
кросвордів, ребусів. Діти залюбки малюють малюнки до віршів, казок, оповідань.
Ø Залучаю до роботи на уроці всіх учнів, забезпечую участь
кожного з них у групових та колективних формах роботи. Стараюся так формувати
групи, щоб сильніші учні допомагали слабшим.
Ø Використовую інтерактивні види та форми роботи: засідання
прес-клубу, дискусія, гра “займи позицію”. Досить добре виходить дискусія у 8
класі при вивченні роману Сервантеса “Дон Кіхот”. Діти діляться на дві групи в
залежності від того, яким вони сприймають Дон Кіхота: мрійником чи безумцем.
Ø Ставлю учнів у позицію
творця. Дуже часто, щоб цікаво проходив урок з вивчення біографії
письменника, використовую такий вид роботи, коли учень виконує роль
письменника, а інші учні, цікавлячись його життям і творчістю, готують для
нього запитання.
·
Написання есе або фанфіку. Учні у вільній формі викладають думки щодо
прочитанного. П’ятихвилинне есе ставить перед учнями такі завдання: написати,
що дізналися з теми; поставити запитання «Що залишилось незрозумілим?» Ці
відповіді як вчитель використовую під час планування наступного уроку.
·
Рольова гра спонукає до творчості.Учень , «одягаючи маску» того чи іншого героя,
входить у роль і виступає від його імені.Така форма роботи допомагає побороти
комплекси. Крім того,рольова гра оптимізує процес навчання,є важливим аспектом
психологічного комфорту і зняття розумового перенапруження учнів,створює
оптимальні умови для обговорення та розв’язання учнями певної проблеми.
· Кубування. Це прийом навчання,який допомагає розглядати тему з різних сторін, залучаючи до роботи усіх учнів одночасно. Методика
пропонує школярам відповісти на шість запитань різних типів на етапах
усвідомлення,закріплення чи контролю знань. Алгоритм стратегії:
· Запропонуйте аргументи
«за» чи «проти».
· Приклад. Гидке
каченя-герой казки Андерсена.
· Чуже серед своїх. Нагадує олов'яного
солдатика.
· Інша зовнішність,бажаннялюбові,терпіння,чутливе
серце…Відштовхнуте оточенням ,воно
береже чистоту серця,тому отримує справедливу нагороду.
· Так і серед людей часто буває…
Допомагає читачам збагнути неповторність
кожного зокрема.
·
Якщо обставини сильніші від нас,треба змінити
своє ставлення до них .Змирившись, не
треба падати духом,бо нікому не відомо,що нам несе новий день.
· Мозаїка.Стратегія спонукає учнів скласти розбиті на слова фрази в
осмислений вираз.
·
Наприклад:сонце,Поліанна,дівчинка------Поліанна-дівчинка
–сонце
· Літературний
кросс.Завершити речення:
· 1.Справжнє імя Марка
Твена-…
· 2.Події у «Пригодах Тома
Сойєра» відбуваються у містечку…
· 3.У діжці часто ночував…
· Сенкан: 5-рядковий неримований
вірш із 11 слів, де
· 1 рядок:1 іменник(тема)
· 4 рядок: фраза,що виражає
суть теми
· 5 рядок: 1
слово-синонім(часто висновок) до теми
· Стратегію доцільно використовувати на етапах
усвідомлення,закріплення, повторення, контролю знань.
· Наприклад, сенкан на тему
«Казка»:
· Фольклорна, літературна
· Зачаровує, навчає,виховує
· Утверджує перемогу добра
над злом
· Кола Вена. Використовуємо на етапах перевірки домашнього
завдання,усвідомлення змісту,закріплення.
· Наприклад,при порівнянні
літературних персонажів-Прометея та Геракла:
· Прометей спільне Геракл
·
тираноборець
мужність виконує
волю богів
·
навчив людей…
гуманізм звершив
12 подвигів…
·
Гронування. Стратегія,що віддзеркалює
нелінійну форму мислення і демонструє її через письмо.Розрізняють
асоціативні,інформативні,одно-і багаторівневі грона.
·
Р-радість,родина Падчірка-працьовита
·
Д-диво,дитя
незлопам’ятна
·
В-Вефлеєм,віра акуратна
Цей вид діяльності дозволяє зрозуміти учням
поняття і явища,всебічно їх оцінити,спонукає дитину думати вільно і відкрито на
певну тему.Стратегію доцільно застосовувати для стимуляції мислення,коли тема
ще не достатньо вивчена.
Види та форми навчальної роботи, які я
застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним предметом, , активізують
розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення,
мовленєві вміння та навички, допомагають проявити особисте “я”.
Обов’язковою ланкою моєї роботи є використання
міжпредметних зв’язків на уроці, що позитивно впливає на літературну освіту
школярів. Так, історичний матеріал дає уявлення про епоху, дає змогу виявити
відмінності між художнім зображенням дійсності і науковим, історичним викладом
подій. Зіставлення творів образотворчого мистецтва з літературними сприяють
розширенню загальноестетичного кругозору учнів, є ефективним засобом осягнення
специфіки мистецтва слова. Так, при вивченні сонетів Петрарки, Шекспіра неможливо
не використати на уроці портрети жінок, створених відомими художниками епохи
Відродження. Неможливо вивчати зарубіжну літературу не поєднуючи її з
українською літературою і музикою.
Щоб активізувати навчальну
діяльність школярів, застосовую такі прийоми:
інтригуючий початок уроку, порівняння аргументів, постановка проблемних
завдань, , самостійна робота над розв’язанням проблеми твору, індивідуальні
творчі завдання. В ході проблемно-тематичного аналізу художнього твору школярі
набувають умінь висловлювати власні думки, судження, робити висновки.
На уроках домагаюся, щоб учні
вчилися самостійно працювати з текстом, робити власні висновки, спонукаю учнів
до творчих пошуків знань, вчу їх самих по-сучасному коментувати художність
твору Стендаля, Достоєвського, Бальзака.
Аналізуючи ліричний твір, ознайомлюю учнів з автором,
його місцем в літературі, тематичним сприйняттям всієї творчості, які життєві
обставини впливають на написання твору, назва твору (алегорична, метафорична,
символічна), тема поезії, ідея, жанр, композиція, образи, художні засоби,
актуальність поезії сьогодні, роздуми та почуття, навіяні поезією.
Ефективним урок буде тільки тоді, коли постійно ведеться
робота над формуванням уміння учнів критично мислити, висловлювати власні думки
і судження, толерантно ставитися до будь-якої
обгрунтованої думки,
поважаючи почуггя опонента.
Досвід показує,що застосування стратегій розвитку критичного
мислення на уроках зарубіжної літератури органічно вписується у навчальний
процес учнів, забезпечує активнее навчання, допомагає учням вдумливо читати, виражати
свої думки вголос і на папері.Критичне мислення школяра вже на його початковому
етапі допомагає формувати самооцінку і самоповагу дитини. Навчившись
ставити питання і вирішувати проблеми на уроці, учень звільняється від
пригноблення особистості у житті.
Але є і недоліки застосування таких стратегій: кожна
інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів
процедурі; нестача часу в рамках традиційного уроку, складність виставлення
індивідуальної оцінки в групі, результати роботи учнів менше передбачувані;
важче підтримувати дисципліну.
Завдання
вчителя – навчити дітей сприймати і бачити світ серцем, за словами Екзюпері,
добре бачить тільки серце, основного очам не видно. У філософській казці-притчі
“Маленький принц” французький письменник нагадує людям одну істину, про яку
багато хто забуває: “Ти назавжди береш відповідальність за тих, кого приручив”.
Так і ми, вчителі, несемо відповідальність за тих, кого
навчаємо, виховуємо, виправляємо. Пригадаймо мужність Платона: “Киньте в землю
насіння квітки, ви наперед знаєте, що виросте квітка, подібна до тієї, від якої
походить насіння”. То чи не такими квітами любові маємо бути ми, вчителі, аби
кожне слово проросло насінням у душах дітей? Кожен педагог торкається струн
душі дитини, і те, чи поллється лагідна музика з дитячого серця, залежить від
нас.
Духовність, внутрішнє освідомлення свого обов’язку допоможуть нам виховати у стінах школи справжню
людину; а “бути людиною – це й означає відчувати, що ти за все відповідаєш.
Палати від сорому за злидні, хоча вони, здавалося б, існують і не з твоєї вини.
Пишатися перемогою, яку здобули товариші. І знати, кладучи камінь, допомагаєш
будувати світ” (А.Екзюпері).
Повноцінна
співпраця вчителя й учнів і спрямована на те, щоб, як сказав В.Сухомлинський,
„учительський стіл не перетворився на кам’яну стіну, із-за якої ведеться наступ
на „супротивника” – учнів”.
